Якою є основна мета діяльності територіальної громади в сфері охорони здоров’я? Найбільш очевидною здається наступна відповідь: забезпечення жителів громади доступними та якісними медичними послугами. І логічно, що займатися цим мають, насамперед, заклади охорони здоров’я. Однак в цій статті йтиметься про дещо іншу, не менш важливу, але часто неусвідомлену, потребу кожного з нас – збереження власного здоров'я. Саме цією потребою займається такий окремий розділ медичної науки, як «Громадське здоров'я».
«Якщо лікар врятував одну людину, про нього говорять. Якщо він вилікував 10-15 осіб, його прославляють. Але якщо він відвернув захворювання тисяч і тисяч людей, цього ніхто не оцінить. Адже як можна оцінити те, що не відбулося?» – писав Лев Васильович Громашевський, видатний український епідеміолог. Якраз громадське здоров'я і є про те, що не відбулося, що можна і потрібно попереджувати. Дуже важко викликати усвідомлення та мотивацію у людини для того, аби працювати над попередженням ефемерної хвороби, коли її ще навіть не існує у людини.
Основа профілактичної медицини, громадське здоров’я включає в себе наступні теми:
- захист здоров’я,
- профілактику захворювань,
- зміцнення (збереження) здоров’я.
За своїм визначенням, це запобігання захворюванням, травматизму, інвалідності та продовження тривалості життя, за умови ведення здорового способу життя в здоровому середовищі й умовах життєдіяльності для теперішнього та майбутніх поколінь.
Наразі в Україні визначено п’ять основних напрямків розвитку сфери громадського здоров’я: (https://www.kmu.gov.ua/npas/249618799)
- Сприяння запровадженню політики здоров’я;
- Формування персональних навичок здорового способу життя;
- Створення сприятливого природнього і соціального середовища;
- Розвиток активності громад і організацій;
- Переорієнтація пріоритетів системи охорони здоров’я.
На жаль, відомо не так багато практичних прикладів, коли українські органи місцевого самоврядування інвестують саме в збереження людського капіталу. Адже це, як правило, непопулярні інвестиції, які не дають швидкого результату, а в більшості випадків термін очікування ефекту може вимірюватися роками чи навіть десятиліттями. Часто це стається, в тому числі, і через брак належного розуміння необхідних заходів.
Пропонуємо читачам розглянути конкретні приклади по кожному з п’яти напрямків.
- До формування політики здоров’я можна віднести як державну, так і місцеву політику. На національному рівні в Україні схвалена Концепція розвитку системи громадського здоров’я (30.11.2016) (https://www.kmu.gov.ua/npas/249618799) та розпочата її реалізація. Для прикладу можна навести законодавче нормування щодо якості пластикової ємності для гарячих страв та напоїв, що попереджає розвиток раку при дотриманні унормованих стандартів, боротьба з курінням в публічних місцях, заборона переходити вулицю поза межами переходів. Таким самим прикладом може бути урядова програма «Доступні ліки», яка спрямована на забезпечення доступної для населення вторинної профілактики ускладнень цукрового діабету та гіпертензії. Прикладом політики на локальному рівні може бути досвід розроблених місцевих програм у Мукачівській міській територіальній громаді. Там міський голова з 2016 року відмовився інвестувати в латання «дірок» в бюджеті лікарні, які раз за разом виникали через неефективне управління. Натомість ці кошти – більше 45 млн грн на рік – були спрямовані на такі потреби громади, як закупівля пільгових медикаментів та покриття витрат з дороговартісного лікування для жителів громади.
- Нелегкою задачею все ще залишається потреба мотивувати населення громади дбати про своє здоров’я і дотримуватись рекомендацій спеціалістів щодо ведення здорового способу життя. Один з успішних прикладів – ранкові руханки з відомими особами, відкриття спортивних майданчиків у громадах, підтримка та заохочення до занять фізичною культурою і спортом. Цікавими прикладами є досвід із створення та реалізації місцевих програм Коропської громади (Чернігівська область, Новгород-Сіверський район) - https://cutt.ly/0E1mu3R та Броварської міської ради Київської області - http://surl.li/ajgkq.
- Екологія та турбота про навколишнє середовище тісно пов’язані з громадським здоров’ям. Від цього значною мірою залежить стан здоров’я громади. Гарними прикладами національних заходів у цьому напрямку є нормування викидів в атмосферу, ґрунт чи воду виробничими підприємствами. В одному з польських міст фахівці з охорони здоров’я виявили, що рівень захворювання на рак легенів у муніципалітеті перевищує вдвічі середній показник по країні. Почали аналізувати ситуацію і шукати причину. Як виявилось, 90% домогосподарств муніципалітету обігрівали помешкання пічним опалення і саме згубна дія вуглекислого газу викликала такий значний ріст онкологічної проблеми. На основі цих даних муніципалітет інвестував додаткові кошти у газифікацію помешкань. За 10 років було відмічено, що рівень онкологічного ураження легень різко знизився і відповідає середньому по країні.
- Важливу роль у розвитку сфери громадського здоров’я відіграє сектор громадянського суспільства. Самоорганізація громадян часто є противагою будь-яких потенційно згубних впливів на навколишнє середовище чи стан здоров’я громади. Одним із прикладів може бути дослідження, проведене громадськими організаціями щодо підвищеної небезпеки зовнішніх виступаючих елементів машин для пішоходів у випадку наїзду на них (посилання). Це, в свою чергу, призвело до нормування щодо вимог до виробництва авто. Тому зараз такі елементи, як висувні фари, позначки бренду на капоті стали рідкісним явищем. Багато країн (але, на жаль, не Україна), наприклад, прямо заборонили обладнання автомобілів жорсткою додатковою арматурою на передній частині машини, так званими «кенгурятниками».
- В останні 4-5 років надзвичайно яскраво простежується переорієнтація пріоритетів у системі охорони здоров’я. Система, яка раніше було орієнтована переважно на лікування, починає робити значні акценти на онкопревенцію, вакцинацію, розвиток сектору громадського здоров’я, профілактику неінфекційних хвороб, пропагування здорового способу життя. Одним із дійсно історичних кроків було створення Центру громадського здоров’я та становлення його як інституції. Це справді важливе рішення, яке дало початок офіційному визнанню важливості питань та заходів, пов’язаних із збереженням здоров’я на відміну від старої системи, коли всі ресурси в медичній системі спрямовувались на лікування пацієнтів. Ця подія сприяла формуванню широкої регіональної системи закладів у сфері громадського здоров’я.
З’являються доказові скринінгові програми на рівні первинної медичної допомоги щодо виявлення на ранніх стадіях різних захворювань (для прикладу – колоректальний рак, рак простати, рак шийки матки, цукровий діабет, ішемічна хвороба серця) та на рівні спеціалізованої медичної допомоги у вигляді пакетів на пріоритетні послуги (мамографія для діагностики раку молочної залози, ендоскопія для діагностики раку слизової шлунково-кишкового тракту та дихальних шляхів).
В збереженні здоров’я громади надзвичайно важливу роль відіграють органи місцевого самоврядування. Адже саме вони володіють інформацією, що в центрі населеного пункту є перехрестя, на якому постійно збивають пішоходів (не вистачає регульованого переходу), або біля парку є поле з «борщівником» і постійно в лікарню попадають люди з хімічними опіками від цієї рослини і т.д. Прикладом може бути і місцева програма додаткового забезпечення медикаментами, покращення доступу до обстежень, що покликані виявляти захворювання на ранніх стадіях, покращувати харчування та побутові умови в освітніх закладах, організовувати систему навчання населення щодо здорового способу життя і т.д. Для зручності додаємо посилання на посібник, в якому сконцентровані експертні знання щодо розробки регіональних та місцевих програм у сфері громадського здоров’я (http://surl.li/ajgkv).
І головне, пам’ятаймо, що будь-яку хворобу кращу попередити, ніж її лікувати, а здорові люди є найвищою цінністю будь-якої громади.
