«Досвід Соледарської громади є одним з унікальних прикладів того, як у найважчих умовах можна зберігати силу спільноти. Їхні ХАБи - це справжні осередки підтримки: сюди приходять не тільки за допомогою, а й за відчуттям дому, за спілкуванням, за тим теплом, якого так бракує переселеним людям. Це місця, де завжди багато життя, де люди активно беруть участь у заходах, допомагають одне одному. Найбільше вражає те, якими багатофункціональними стали працівники: окрім виконання основних обов'язків, вони і організатори, і логісти, і психологи, і волонтери. Це не просто робота, це справжнє служіння своїм людям, своїй громаді», — зазначає Вікторія Троценко, керівниця Регіонального офісу «U-LEAD з Європою» в Донецькій області.
Початок евакуації та проблеми перших місяців
2022 рік для Соледарської громади почався з невідомості й болю.
«Перший період був дуже складним: чіткого плану дій не існувало, багато хто виїхав поспіхом, зв’язок обривався. Але ми одразу почали шукати наших людей, збирати інформацію, аби зрозуміти, як можемо їм допомогти», — пригадує Світлана Лощакова, заступниця начальника Соледарської міської військової адміністрації.
В перший день роботи начальника військової адміністрації пожежа в будівлі міської ради знищила документи й архіви. Частина колег лишалася на прифронтовій території, доправляючи паливо й продукти.
Тоді громада почала працювати дистанційно, шукати людей, створювати мережу підтримки. А ті, хто залишався в прифронтових селах, займалися елементарним: завозили дрова й вугілля, встановлювали буржуйки, організовували пункти обігріву.
«Це було важливо: зберегти життя тим, хто вирішив залишитися вдома, попри постійні обстріли», — додає вона.
Медицина, ЦНАП, освіта і спільнота — все в одному хабі
Коли стало очевидно, що повернення до Соледара не буде швидким, громада почала будувати життя заново. Ключем стали гуманітарні хаби у містах, де було найбільше переселенців.
«Першу допомогу ми видавали просто з шкільного автобуса у Дніпрі. Пам’ятаю той день: мороз, сніг, люди зібралися біля цирку, автобус затримувався. Але ніхто не нарікав. Навпаки: вони обіймалися, раділи, що знову зустріли земляків. Це було відчуття дому, яке ми всі втратили», — розповідає Світлана Лощакова.
Із квітня 2023 року в Дніпрі запрацював повноцінний хаб, де люди отримували продуктові набори, постіль, гігієну. Згодом з’явилися дитячі заняття, консультації юристів і психологів, соціальні програми. «Наші люди приходили не лише по гуманітарку. Вони приходили поспілкуватися, випити чаю, відчути, що вони досі частина спільноти», — додає Лощакова.
Згодом мережа розширилася. Крім Дніпра, хаб відкрили у Києві, у співпраці з Бахмутською районною державною адміністрацією в місті Кривий Ріг та в Черкасах у співпраці з Торецькою громадою. Туди мешканці можуть звернутися з документами, які не обробить жоден інший орган.
«У державних чи міських ЦНАПах інших населених пунктів немає доступу до інформації про мешканців Соледарської громади. Це наші внутрішні реєстри: списки зареєстрованих, дані про майно, довідки з освіти чи соцзахисту. Тому саме ми залишаємося тим органом, який може видати потрібний документ чи підтвердити право людини на допомогу», — пояснює вона.
Особливим напрямком стала медицина. «Ми почали з Добропілля, де відновили центр первинної медико-санітарної допомоги. Потім відкрили амбулаторії в Кам’янському та Жовтих Водах. Зараз маємо понад 7 тисяч пацієнтів, але реально обслуговуються близько трьох тисяч — і це дозволяє нам отримувати кошти від НСЗУ та підтримувати систему», — розповідає перший заступник начальника Соледарської міської військової адміністрації Андрій Рябуха.
За його словами, навіть гуманітарні ліки громада надсилає поштою. «Це не роздача “наосліп”. Люди спілкуються зі своїми лікарями, уточнюють, які препарати потрібні, і тоді ми відправляємо саме їх. Так ми зберігаємо зв’язок лікаря й пацієнта, навіть якщо вони живуть у різних містах», — підкреслює він.
У хабах також працюють дитячі програми. «Ми влаштовуємо заняття з психологами, водили дітей у планетарій, музей науки. А на свята відправляємо подарунки Укрпоштою по всій Україні. Це наш спосіб сказати: про вас пам’ятають, ви досі частина громади», — наголошує Світлана Лощакова.
Виклики сьогодення і співпраця з «U-LEAD з Європою»
Попри втрату адміністративного центру і вимушену релокацію, громада не зупиняється. Вона продовжує працювати з документами, забезпечувати соціальні виплати, відновлювати медичні послуги. Але головне — думає не лише про теперішнє, а й про майбутнє.
«U-LEAD вчить нас шукати партнерів, залучати ресурси, правильно оформлювати документи й гранти. Це дає шанс не просто вижити, а й будувати підґрунтя для відновлення», — підкреслює Андрій Рябуха.
Світлана Лощакова додає, що постійні консультації, семінари та обміни досвідом створюють відчуття підтримки: громада не залишена сам-на-сам зі своїми проблемами. «U-LEAD допомагає нам адаптуватися до нових умов, а водночас готує до моменту, коли ми зможемо повернутися додому», — зазначає вона.
"Збереження місцевих органів управління, навіть у тимчасовому перебуванні на інших територіях, має надзвичайне значення. Вони залишаються єдиним центром, який підтверджує документи, організовує допомогу і підтримує людей, що роз’їхалися по всій Україні. Робота в таких умовах складна через відсутність стандартних підходів та специфіку нових викликів, пов'язаних з особливими потребами таких громад.
«U-LEAD з Європою» допомагає громадам у цих умовах: консультує, розбирає складні кейси і шукає рішення в межах чинного законодавства. Соледарська громада є частим гостем на наших онлайн та офлайн зустрічах. Саме завдяки постійному контакту та партнерству ми разом обговорюємо рішення, визначаємо оптимальні кроки і підтримуємо колег не лише у щоденних питаннях, а й у підготовці до періоду відновлення», — розповідає Вікторія Троценко.
Чому важливо зберігати інституційність громад, які втратили територію
Попри руйнування і втрату адміністративних будівель, Соледарська громада доводить: місцеве самоврядування має сенс навіть тоді, коли територія частково окупована. Органи влади залишаються єдиною точкою опори для людей, які розпорошилися по різних містах України.
«Громада — це не лише земля чи будівлі. Це насамперед люди. Якщо втратити з ними зв’язок, його потім буде майже неможливо відновити. А значить — буде втрачена і сама громада», — наголошує Світлана Лощакова, заступниця начальника Соледарської МВА.
Крім того, лише громада може допомогти людям відновити документи — від права власності на житло до довідок для отримання допомоги. Без роботи ради люди фактично залишаються поза системою, не маючи підтвердження свого статусу й права на підтримку.
Саме тому колектив Соледарської міськради продовжує працювати: забезпечує зв’язок із мешканцями, допомагає їм адаптуватися й водночас готується до повернення. Адже громада, яка продовжує діяти навіть далеко від дому, зберігає шанс на відновлення — і дає людям відчуття, що їхній дім, хоч і зруйнований, все ще існує.
