Коли місто тимчасово окуповане, повернутися до нього не можна. Але це не означає, що воно зникає — зникає лише можливість бути там фізично. Місто існує в людях — у пам'яті, у культурі, у відчутті, що ти звідти.
Про те, що Маріуполь тимчасово окупований — знають усі. Всі знають про драмтеатр, напис діти, і навіть про багато центрів «ЯМаріуполь», які підтримують своїх по всій країні. Але є частина цієї історії, про яку говорять значно менше. І саме вона стала основою для проєкту, який народився завдяки участі у TIPS4UA.
«Всі думають про церкву, яка зруйнована, або якусь пам'ятку культури. А мало хто замислюється про величезний шмат нематеріальної культури. На кожній території є свої унікальні страви, рецепти, які передаються століттями з покоління в покоління. І коли розриваються ці зв'язки — на свята родина вже не збирається разом, старші вже не передають молодшим — багато чого може зникнути назавжди», — каже Денис Кочубей, заступник міського голови Маріуполя.
Саме ця — невидима, але найбільш вразлива — частина стала основою для проєкту, який нині реалізує благодійний фонд «ЯМаріуполь» за підтримки «U-LEAD з Європою».
Коли ідея приходить не з документів, а з досвіду
Усе почалося з участі у TIPS4UA — програмі навчання та стажування, що реалізується Європейським комітетом регіонів (CoR) у співпраці з «U-LEAD з Європою» та партнерами-виконавцями в ЄС. TIPS4UA допомагає підвищити спроможність українських громад у сфері управління, підготовки та реалізації муніципальних проєктів. Програма поєднує навчання з проєктного менеджменту та стажування у європейських муніципалітетах.
Вибір партнера для стажування здавався логічним на перший погляд — Мальта і Маріуполь обидва портові, обидва на морі. Але коли громада заходила в TIPS4UA, Маріуполь уже кілька років перебував під тимчасовою окупацією.
Денис Кочубей зізнається: перша реакція була стримана. Мальта в його уявленні асоціювалася з туризмом — і не дуже вписувалася в контекст того, з чим зіштовхнувся Маріуполь. Але в процесі підготовки до стажування виявилося, що справжнє спільне між містами — зовсім не географія.
«Я згадав про велику міграційну кризу, яка була в Європі через війну в Лівії. Маршрут мігрантів проходив через Мальту — країну, де населення, грубо кажучи, півмільйона людей, а за пару років вона прийняла майже мільйон мігрантів. І я зрозумів: з точки зору експертизи в адаптації людей — їхній досвід має бути цінним. І справді виявилося так», — розповідає він.
Під час самого стажування на Мальті маріупольців вразило інше: рівень горизонтальної кооперації між громадами. Маленькі муніципалітети об'єднуються для спільних проєктів, разом шукають фінансування в європейських фондах, подекуди будують спільну інфраструктуру — бо острів такий невеликий, що адміністративні межі між громадами часом важко навіть провести.
«Фраза, яка мене зачепила: голова місцевої асоціації Маріо Фава сказав, що вони тут — не просто маленькі, вони крихітні. Not small — tiny. І від цієї фрази я багато чого зрозумів», — каже Кочубей.
Для нього це стало мисленнєвою рамкою: не фіксуватися на обмеженнях, а шукати, яку додаткову цінність можна створити через партнерство. Саме ця рамка і стала основою для проєктної ідеї, яка згодом переросла в грантову угоду з «U-LEAD з Європою».
Запит, який вже давно назрів
Паралельно зі стажуванням команда переосмислила, яким власне має бути проєкт. Початкова ідея змінилася.
Маріупольська громада вже кілька років системно моніторить запити своїх мешканців — через діалогові зустрічі в центрах «ЯМаріуполь», які працюють у 22 містах України, та через соціологічні дослідження. І в цих дослідженнях з'явився стійкий сигнал: люди хочуть зберегти ідентичність.
«Батьки кажуть: моїй дитині було два роки в 2022-му. Скоро буде шість. І я б хотіла, щоб вона знала про своє місто. Люди розуміють, що треба жити далі, інтегруватися. І вони інтегруються. Але хочуть при цьому залишатися маріупольцями. Ці речі спокійно існують поруч», — передає Кочубей.
Культурний вимір у цьому — не додатковий, а центральний. Маріуполь із його приазовськими греками, грецько-козацьким культурним синтезом, багатонаціональною міською тканиною — це матеріал, який зникає разом із людьми, якщо його не зафіксувати зараз. Фонди знищені, архіви розпорошені, міжпоколінні зв'язки обірвані.
Саме тому ідея проєкту набула іншого масштабу: не просто захід чи платформа, а системний простір для збереження й передачі пам'яті — через виставки, діалогові майданчики, цифрові архіви і спільну роботу з митцями, дослідниками та самими маріупольцями.
Від ідеї — до угоди
TIPS4UA дав не лише досвід — він дав напрямок. Проєктна заявка, яка народилася під час програми, пройшла оцінку і отримала підтримку. Для «ЯМаріуполь» це не старт із нуля — робота зі збереження пам'яті велася вже давно. Але саме партнерство з «U-LEAD з Європою» дало їй масштаб і ресурс, щоб рухатися далі.
«Ми вже відтворюємо об'єкти нематеріальної спадщини. Знайшли майстрів, які відновили за малюнками XIX століття колекцію писанок Іконича — унікальний орнамент, який народився від злиття грецької культури і української традиції і якого більше немає ніде в Україні», — розповідає Кочубей.
Проєкт уже стартував: перший транш отримано, команда розпочала підготовчу роботу. У рамках угоди буде створено Простір локальної ідентичності — Space of Local Identity, — а також розроблено комплексну концепцію збереження історичної пам'яті, яка стане навігатором для культурних подій, цифрового архівування і діалогу громад. Окремий напрямок — програма Digital Steps для внутрішньо переміщених осіб старшого віку: навчання цифровій грамотності, онлайн-безпеці та методам збереження особистих спогадів і архівних фотографій. Заплановано також мандрівну арт-виставку та віртуальний тур Маріуполем.
Першою зупинкою виставки стане Гданськ — місто, яке давно є побратимом Маріуполя. Там партнери домовилися про стратегічну сесію за участі Музею Другої світової війни та Центру «Солідарність». До проєкту приєднався і Маріупольський державний університет, релокований до Києва.
Для «U-LEAD з Європою» супровід такої громади — це не виняток із правил, а частина місії.
«Децентралізація і спроможність громад — це не лише про управління землею, це передусім про людей, інституції і зв'язки між ними. Маріуполь сьогодні існує розосереджено, але ця громада жива — збережена в людях, у взаємодії, у прагненні повернення. Саме тому супровід таких громад є частиною нашої діяльності: ми допомагаємо їм не втратити суб'єктність і підготуватися до моменту відновлення», — каже Вікторія Троценко, керівниця Донецького регіонального офісу «U-LEAD з Європою».
Проєкт, що житиме довше
Попри те, що грантова угода розрахована на шість місяців активної реалізації, те, що в ній закладено — архіви, стратегія, партнерства, залучені спільноти — розраховане на набагато довше.
«Ми хотіли показати іншим громадам: зруйноване місто — це не кінець. Влада — це перш за все люди. Якщо є ком'юніті, готове до спільної дії, — громаду можна перезібрати навіть у вигнанні. І дбати про неї не лише матеріально — бо люди якраз і залишилися носіями ідентичності і культури», — каже Денис Кочубей.
Саме такі проєкти — ті, що не закінчуються разом із грантом, — є для «U-LEAD з Європою» пріоритетом.
«Для нас важливо, щоб підтримані ініціативи запускали сталі зміни, а не були одноразовими активностями. У випадку з Маріуполем це формування цілісної екосистеми збереження ідентичності, яка вже сьогодні об'єднує різних партнерів і матиме продовження незалежно від фінансування», — додає Вікторія Троценко.
