Цій темі була присвячена інформаційна сесія «Майнові аспекти релокації виконавчих органів, комунальних закладів та установ», яку провели радниці U-LEAD Іванна Кузь та Вікторія Копчак.
Коли релокація – це практика, а не теорія
Іванна Кузь одразу окреслила реальність, у якій сьогодні працюють громади, зауваживши, що це не «разовий переїзд», а постійне вирішення десятків проблем - від кадрових і організаційних до юридичних.
Саме тому громади шукають найшвидший спосіб юридично оформити користування приміщенням або майном. І тут виникає зона найбільшого ризику, адже, за словами експертки, «часто виникають саме майнові питання, тому що вони є найскладнішими і найбільш ризикованими з точки зору законності».
Як підкреслила пані Кузь, завдання громади – не просто «знайти дах над головою», а врегулювати майнові відносини так, щоби вони були законними і захищали обидві громади та їхніх посадових осіб.
Чому громади помиляються: інерція старих рішень
Друга частина зустрічі була пов’язана із кроками громад у такій ситуації. Вікторія Копчак пояснила, що найпоширеніші помилки виникають не через байдужість чи некомпетентність. Вони виникають тому, що громади застосовують знайомі інструменти там, де цього не дозволяє реальна ситуація і взаємодія між громадами.
Помилка №1: «Передамо в оперативне управління або господарське відання - так найпростіше»
Коли потрібно швидко вирішити питання приміщення, перше, що згадується, – механізми оперативного управління та господарського відання. На практиці справді такі рішення можна було прийняти донедавна, коли порушували питання передачі майна підпорядкованим раді суб’єктам комунального сектора. Проте наразі ця практика є неприйнятною для будь-яких громад.
Спікерка наголосила, навіть якщо комусь здається, що «це ж логічно і зручно», нові законодавчі норми змінюють правила гри, адже «з 28 серпня 2025 року об'єкти комунального майна будь-то релокованої громади або приймаючої громади в оперативне управління або господарське віддання передавати заборонено».
Ризик такого рішення очевидний: якщо громада обирає механізм, який заборонено застосовувати, – вона порушує вимоги законодавства.
Помилка №2: узуфрукт як універсальне рішення
Після змін у правовому регулюванні багато громад звернули увагу на узуфрукт як новий механізм передачі майна в користування. Та проблеми починаються тоді, коли узуфрукт сприймають як панацею: якщо не можна оперативне управління - то зробимо узуфрукт.
За словами пані Копчак, «об’єкти комунального майна можуть бути передані, наприклад, на праві узуфрукту лише тим суб’єктам комунального сектора, засновником яких є відповідна місцева рада».
Тобто узуфрукт працює лише в чітко визначених межах. А поза ними громада має шукати інший правовий шлях.
Помилка №3: спроба передати майно «між громадами»
У релокації часто виникає логічне прагнення допомогти «по-сусідськи»: передати право користування так, ніби громада громаді може просто дати майно без зайвих процедур, наприклад, на підставі меморандуму.
Проте експертка наголошує, що «меморандум не є достатньою правовою підставою для передачі комунального майна».
Помилка №4: зберігання замість оренди
Ще одна поширена практика – підміна оренди договором зберігання. Це виглядає простіше, адже передбачає на перший погляд менше формальностей. Проте, якщо комунальним майном, яке нібито передано на зберігання, фактично користуються, договір зберігання перетворюється на юридичну ілюзію.
Пані Копчак акцентує: «Чинне законодавство передбачає чітку процедуру передачі майна в користування третім особам – ми говоримо і про сусідні громади, і про приватний сектор, і про державні органи. Це – оренда».
Помилка №5: оренда без строку та без оплати
У багатьох громадах під час релокації спрацьовує людська сердечна логіка, якщо ми допомагаємо, то можемо зробимо безкоштовно. Та договір оренди має обов’язкові істотні умови, серед яких якраз і є орендна плата (до речі, профільний закон суворо забороняє безоплатне користування комунальним майном) і строк.
«Оренда комунального майна має бути на визначений термін і за оплату, згідно з нормами закону про оренду державного і комунального майна», – проводить чітку лінію експертка.
Документи – це не бюрократія. Це захист
Громадам інколи здається, що «краще не ускладнювати паперами», та належне документальне оформлення відносин між громадами насправді створює фундамент для прозорої, зрозумілої і сприятливої взаємодії.
«Потрібно мати правову і документальну основу використання комунального майна. Це обов’язково як для громади-власника, так і для всіх користувачів, які лише у такий спосіб можуть належним чином планувати видатки з його утримання Не бійтеся договірних зобов’язань – бійтеся їхньої відсутності», - закликала пані Копчак.
Варто пам’ятати, що у релокації немає «дрібних» майнових питань. Є лише рішення, які ухвалені правильно – і допомагають громаді працювати, та рішення, ухвалені поспіхом – які спричинять проблеми вже після завершення переїзду. Тому найнадійніша стратегія – діяти в межах законних механізмів та фіксувати кожен крок документально.
