Тиша лісу, запах трав і холодна гладь гірської води — у Синевирській громаді природа задає ритм життя. Саме звідси виросла ідея «СиневирЕКО» — локального бренду, який народився завдяки підтримці «U‑LEAD з Європою» у 2021 році в межах конкурсу локальних субсидій (бюджет — 360 тис. грн). Ці кошти дали старт: громада створила Центр підтримки підприємництва, підготувала бренд‑матеріали, провела навчання для місцевих виробників і розробила 5 рецептур фіточаїв під парасолькою «Синевир‑Еко».
Через війну етап впровадження продовжили до серпня 2022‑го — але саме тоді задум перетворився на інструмент, який об’єднав підприємців і поставив екологічність у центр розвитку.
«Наша Синевирська громада розташована на території нацпарку “Синевир”, тож промисловий розвиток тут обмежений. Ми свідомо обрали шлях бізнесу, дружнього до природи, — під брендом «Синевир‑Еко», який об’єднує крафтову продукцію, ремесла та екотуризм. Сьогодні маємо етноцентр “Вівчарський хутір” із дегустаціями та крамницею локальних товарів, а бренд «Синевир‑Еко» працює як єдина вивіска для нашої продукції та послуг», — розповідає Мар’яна Місик, проєктна менеджерка Центру підтримки підприємництва.
Як усе починалося: від ідеї до «точок дотику»
- 2021: подано ідею на локальну субсидію «U‑LEAD з Європою». Стартовий пакет — Центр підтримки підприємництва, брендбук і комунікація, навчання для виробників, науково‑практичні рекомендації щодо заготівлі й переробки дикоросів.
- 2021–2022: перші «точки дотику» з туристами — організовані полиці/куточки з локальною продукцією в популярних локаціях: тепер гостям є що придбати «з місця».
- 2022–2024: «парасолька» бренду поступово охоплює крафтову їжу, ремесла й туризм. Формуються партнерства, підсилюється промоція.
«Ця фінансова підтримка мала три основні компоненти: перший — впізнаваність громади; друге — використання сучасних платформ, щоб люди могли показувати й продавати свою продукцію; і третє — “твердий” компонент, тобто конкретна допомога на місці. Ми зібрали активних підприємців і виробників, домовилися з власниками популярного місця — “магніта” для туристів. Це важливо, бо гірським громадам важко наповнювати бюджети. Інвесторам невигідно сюди заходити, адже вони мають сплатити +25% так званих “гірських” до зарплат найманих працівників. Поки такого механізму компенсацій немає, ми шукаємо інші можливості», — зазначає Павло Логвінов, керівник Регіонального офісу «U‑LEAD з Європою» у Закарпатській області.
“Вівчарський хутір”: відродження ремесла
Восени 2023 року громада зробила ставку на відродження вівчарства — традиційного для верховинців промислу. За публікаціями місцевих медіа, підприємець Іван Яцько розпочав із великої отари (близько 350 овець), частину яких придбав у місцевих жителів, а частину — завдяки обласній програмі.
За підтримки обласної програми закуплено 52 гірськокарпатські вівці на 520 тис. грн, із яких 79% (410 тис. грн) відшкодувала держава. Паралельно Яцько інвестував у корми, облаштування й логістику, офіційно працевлаштував 4 вівчарів. Наразі господарство готує документи на статус племінного (перевірки тривають).
У травні 2024-го відкрилася дегустаційна зала «Вівчарський хутір» — тут можна спробувати й придбати будз, копчений будз, вурду та бринзу, а також трав’яні чаї, мед і крафтові вироби. Щодня на полонині на висоті понад 1000–1200 м над рівнем моря вівчарі випасають отару; свіжа продукція спускається до крамниці буквально «з гори».
Таким чином, під парасолькою «Синевир ЕКО» за останні 2,5 роки вдалося залучити майже 2 млн грн від різних донорів на бізнес‑проєкти та порівнянний обсяг — на соціальні ініціативи (обладнання, промоція, інфраструктура).
Розвиток та партнерства: нові можливості з ГО “ФОРЗА”
Синевирська громада долучилась до європейської ініціативи RURACTIVE, яку в Україні реалізує ГО «ФОРЗА». Знайомство громади з командою «ФОРЗИ» відбулося за пропозицією Регіонального офісу «U-LEAD з Європою» на Закарпатті.
«Ми колись робили конкурс за підтримки Швейцарії для ініціатив у Карпатському регіоні — перемогли три ідеї, і так сталося, що всі були пов’язані із сирами. “Вівчарський хутір” набрав найбільше балів і ми підтримали їх обладнанням, — розповіла Леся Лойко, голова ГО «ФОРЗА». — Зараз Синевирська громада долучилась до ініціативи RURACTIVE, яку в Україні реалізує ГО «ФОРЗА». Для Синевиру це логічний наступний крок: ідея локального бренду поєднується з інструментами RURACTIVE — спільним плануванням, мультиакторними командами та пілотними рішеннями для туризму, переробки місцевих ресурсів і збереження природи».
Уже проведено «День активного села» в Синевирській Поляні та дискусію зі сталого туризму за участі НПП «Синевир», сусідніх громад і представників області; громада формує «бізнес-борд» і готує дорожню карту змін. Далі — запуск локальних пілотів (туристична пропозиція й промоція, точки збуту, мікроінфраструктура для екомаршрутів, додана вартість продукції дикоросів), а також навчання та фасилітація команд.
Проєкт, що продовжує жити
За словами Івана Чупа, голови Синевирської громади, вдалий проєкт — це не просто той, який було вдало реалізовано, а той, який продовжує жити після завершення базового фінансування.
«Ми знаходимося на території нацпарку, тож постійно тримаємо баланс між збереженням і розвитком. Колись робили фестивалі, але ніхто по-справжньому не думав, що саме показати й запропонувати гостю; тепер завдяки спільній роботі маємо реальні продукти і місця продажу — від ферми до крамнички локальних товарів. Вирішили йти своїм, карпатським шляхом — відновлюємо нашу гірську вівцю (потрібна тільки вівця гірськокарпатської породи, адже вона ідеальна активна й витривала), розширюємо асортимент, і це дає результат.» — каже голова.
Іван Чуп підкреслює, що ця ініціатива заснована і витривала саме завдяки партнерству бізнесу, влади й громади. Ніхто б не зробив цього самотужки — але саме завдяки співпраці проєкт живе і буде жити далі, бо тут є кому працювати, що показати й заради чого берегти гори.
Фотоматеріали: Varosh
